6 когнітивних упереджень, які створюють нам проблеми
Сумарно я зустрічав порядка шести чи семи схожих термінів, які використовуються для опису цієї особливості роботи нашого мозку. Термін “когнітивне упередження” зустрічається найчастіше, тому далі я буду використовувати саме його.
Але перед тим, як перейти безпосередньо до самого списку, давайте трохи розберемо матчастину. Щоб було краще зрозуміло, про що саме йде мова.
Так от. Якщо в двох словах, то когнітивні упередження – це свого роду пастки мислення. Ілюзії, які створює для себе наш мозок. Його “суб’єктивна реальність”, яка, в результаті, визначає нашу поведінку вже в реальності справжній.
Ці пастки мислення схожі на дзеркала, які викривляють реальність, часто перебільшуючи ті чи інші її аспекти. Вони можуть глибоко вкоренитися в нашому мисленні і з часом стати свого роду окулярами, через які ми сприймаємо світ.
Прояви когнітивних упереджень зумовлені особливостями роботи нашого мозку. Ми не можемо постійно думати, можливості нашого організму не безкінечні.
Тому і виникають такі ефекти переважно в несвідомому режимі. Можна вважати це платою за можливість робити декілька справ одночасно. І при цьому не перезавантажуватися.
Коли ми робимо вибір в «економ»-режимі, розум вдається до когнітивних викривлень як до механізму прийняття рішення. Наприклад, вибирає добре знайому альтернативу замість того варіанту, який можливо кращий, але йому не знайомий.
Це свого роду система “автопілот”. Особливість нашої психіки, яка допомагає швидко ухвалювати рішення, не затримуючись на їхньому ретельному обдумуванні.
В цілому, когнітивні упередження – тема доволі популярна в науковому світі. Останні два десятки років так точно. Зараз їх нараховують близько двох сотень і це число продовжує рости. Бо і досліджень на цю тему стає все більше.
Деякі когнітивні упередження спрощують і автоматизують наше життя, але є й такі, що заважають. А іноді і взагалі не дають жити нормальним життям. Про такі я і розкажу далі.
Дихотомічне, або “чорно-біле” мислення
В психології це називають “дихотомічним мисленням”, і якщо коротко, то це життя за принципом – “все або нічого”. Або робити щось ідеально, або ніяк.
Чорно-біле мислення змушує нас сприймати події і речі категорично: все або нічого, добро чи зло. Це когнітивне упередження змушує людину сприймати ситуацію або як повністю хорошу, або як повністю погану. Не залишаючи при цьому місця для нюансів і напівтонів.
Але життя – штука непроста, і якщо не брати це до уваги, можна отримати відчутний заряд розчарування. Бо реальність навколо не відповідає твоїм максималістським судженням.
Крім того, це може паралізувати волю до дій. Якщо одного разу, в якійсь справі в тебе щось не вийшло так як хотілося, то немає навіть сенсу пробувати знову. От не пощастило тобі з колишньою, то й з іншими краще навіть не знайомитися. Нічим хорошим це не закінчиться.
Щоб вийти за рамки “чорно-білого мислення”, потрібно навчитися формувати більш широкий і багатоваріантний погляд на ситуацію. Тоді ми вчимося помічати нюанси, тренуючи свій розум віднаходити більш вдалі рішення.
Надмірне узагальнення
Надмірне узагальнення – це когнітивне упередження, або як їх ще називають – “помилка мислення” – яке полягає в тому, що на основі окремих подій робляться занадто далекосяжні висновки.
Людина робить глобальне узагальнення, керуючись одним окремим випадком а то й взагалі тільки своїм уявленням. Ми втрачаємо об’єктивність у мисленні і оцінці реальності. Створюємо для себе аксіоми, через які самі ж і почуваємося нещасними.
Надмірне узагальнення підтримує поганий настрій, діючи як фільтр, що накладається на спогади, – полегшуючи пригадування речей, що відповідають нашому настрою. І ще більше заганяють менталку в мінус.
Для того, щоб боротися з цим когнітивним упередженням, потрібно навчитися його помічати. Наприклад, зауважити, коли у ваших думках (чи словах) занадто часто почали з’являтися слова «завжди», «все», «ніхто», «постійно» і їм подібні.
Зловивши себе на тому, що ви надмірно узагальнюєте, поставте собі запитання: коли щось подібне траплялося з вами раніше? Провівши невеликий розбір у ретроспективі, ви швидше за все дійдете до висновку, що негативні ситуації, насправді, не такі вже і часті. І настрій піде в плюс.
Підтверджувальне упередження
Ще одна ілюзія мислення, яка трапляється з нами усіма – це “підтверджувальне упередження”. Коли людина проявляє вибіркову увагу, тобто помічає тільки ті речі, які підтверджують те, у що вона вже і так вірить.
Наш мозок не любить потрясінь і не любить перебувати в процесі вибору. Тому ми відчуваємо дискомфорт, коли щось суперечить нашим переконанням. Тоді наш розум може просто зробити вигляд, що цих незручних фактів взагалі не існує.
Наприклад, дівчина, яка вважає себе некрасивою, ігноруватиме будь-яку похвалу.
Можна показати їй сто прекрасних знімків, де видно яка вона гарна, але врешті вона помітить той єдиний, де фотограф вибрав невдалий кут і сфокусується лише на ньому. А все тому, що вона знайшла потрібне підтвердження, а значить все інше пройде мимо.
Із цим «фільтром» люди можуть ігнорувати аргументи лікаря, здоровий глузд, наукові дослідження і очевидні факти.
Вчені з Інституту вивчення мозку Південної Каліфорнії якось провели експеримент із людьми, які дотримуються жорстких політичних поглядів. Коли респондентів знайомили з фактами, що суперечили їхнім переконанням, у них активізувалися зони мозку, пов’язані з відчуттям фізичного болю.
Ось цей ефект підтверджувального упередження, спрощує маніпуляції людьми в інформаційному полі. А розуміння того як це працює – важлива умова для формування критичного мислення.
Катастрофічне мислення
Суть катастрофічного мислення в тому, що людина постійно перебільшує можливі негативні наслідки тих чи інших подій. Тобто, весь час думає, що трапиться щось погане. Навіть тоді, коли для цього немає жодних підстав.
Таке перебільшення ризиків може призвести до постійної тривоги, неврозу і стресів. А їх у нашому житті і без того вистачає. Тому таку поведінку важко назвати раціональною, це як мінімум дискомфортно.
Наприклад, якщо справи у компанії, де ви працюєте, йдуть так собі, ви можете місяцями жити в очікуванні, що в якийсь момент потрапите під скорочення. Або в майбутньому вас чекає переїзд і ви сприймаєте це як повну руйнацію звичного для себе способу життя.
Але потім, коли ми благополучно виходимо з цієї неприємної ситуації, виявляється, що і знань і ресурсів, щоб вийти з усього цього без особливих втрат, у вас було цілком достатньо.
А сам період до, можна було пройти значно легше, якщо не зациклюватися занадто, на цій когнітивній пастці.
Фундаментальна помилка атрибуції
Фундаментальна помилка атрибуції – це тенденція пояснювати вчинки інших людей, концентруючи свою увагу на особистих якостях. При цьому не враховуються обставини і деталі ситуації.
Водночас людина схильна переоцінювати вплив зовнішніх факторів на свою ж поведінку, ігноруючи при цьому особистісні риси.
В оцінці або поясненні поведінки інших людей, це когнітивне упередження проявляється найбільш виражено. Наприклад, якщо хтось має надмірну вагу, то в першу чергу, ми будемо припускати, що у цієї людини проблема з самоконтролем або вона просто лінива.
Хоча насправді, причина може бути у якомусь захворюванні, яке і спричиняє ці самі проблеми з вагою.
Або якщо на дорозі тебе хтось підрізає, то в першу чергу ти думаєш, що маєш справу з дурнем, який ігнорує правила. Хоча людина може банально поспішати в лікарню, і через це порушувати правила.
Приймаючи до уваги фактор ситуації і обставин, ми починаємо по-іншому сприймати оточуючих, більш тонко їх розуміти. Це робить людей менш зашореними, і покращує якість їхнього спілкування з оточуючими.
Ефект ореола
Ми впевнені, що оцінюємо людей так, як вони цього заслуговують. Але насправді, чим симпатичніша нам людина, тим більше позитивних якостей ми будемо їй приписувати.
Гало-ефект, або ефект ореолу, – це когнітивне упередження, при якому наше загальне враження про людину чи предмет впливає на сприйняття її окремих якостей.
Це означає, що одна позитивна або негативна риса – включно із зовнішнім виглядом – може вплинути на наше загальне сприйняття і сформувати занадто спрощену оцінку.
Найчастіше це справедливо для першого знайомства. Але може бути пов’язано і з враженням від конкретного вчинку або харизматичної поведінки загалом. Ну і зрозуміло, що цим вдало користуються шахраї і маніпулятори.
У своїй книжці “48 законів влади”, Роберт Грін вдало зауважив: ті шахраї, які схожі на шахраїв, сидять у тюрмі. Остерігатися обману треба від тих, хто, навпаки, одразу ж намагається увійти в довіру.
Про ефект ореола треба пам’ятати під час ухвалення важливих рішень. Наприклад, у суді або при наймі людей на роботу. Тоді вимикаємо емоції, і намагаємося оцінювати людину об’єктивно: її конкретні навички, риси характеру і вчинки.
Декілька слів наостанок
Повністю позбутися когнітивних упереджень неможливо. Але в цьому і немає потреби. Просто можна звести до мінімуму їхній можливий негативний вплив. А для цього треба розуміти як це працює і звертатися до логіки, а не емоцій.
Когнітивні упередження – це свого роду шаблони мислення, стереотипи, певні автоматичні реакції на ті чи інші ситуації. Описувати це можна по різному, суті це не міняє.
Просто, коли розумієш, що саме з тобою відбувається – це стає простіше контролювати. А чим краще у нас виходить контролювати свій стан і сприйняття реальності – тим простіше в результаті жити.
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!
