Проблема “колекціонування” знань
Однією з тих проблемних звичок, яких мені непросто було позбутися, і яка точно не приносила ніякої користі, була звичка накопичувати інформацію, яку я ніяким чином не застосовував на практиці.
Різноманітні відеокурси, статті чи мануали у закладках, лайфхаки, яким не було жодного застосування у той момент часу, коли я їх переглядав, зберігав і відкладав “на майбутнє”. У якийсь момент я зрозумів, що для абсолютної більшості такої інформації, це саме майбутнє так ніколи і не настало.
В основі цієї звички лежить, мабуть, якийсь специфічний механізм психологічного самозаспокоєння, коли візуалізація майбутнього навчання чи практики, поступово цю саму практику і заміняє. Ну і без старого, добре знайомого усім FOMO, тут явно теж не обійшлося.
Синдром втрачених можливостей або FOMO (від англ. «Fear of missing out») — нав’язлива боязнь пропустити цікаву подію або гарну можливість.
Відійти від цього зовсім не просто, і прийдеться докласти зусиль, щоб такої звички позбутися. Я поступово відучив себе, взявши за основу ключовий принцип: жодна інформація не повинна зберігатися, якщо ймовірність її застосування у найближчі декілька місяців або півроку, не наближається до рівня 100%.
Інколи, це обмеження було навіть на рівні “якщо я не використаю це протягом тижня, значить воно мені не потрібно в принципі”.
У будь-якому випадку, Google все пам’ятає. І якщо ви якось відмовитеся зберегти у закладках щось, що в результаті вам таки знадобилося, все це за декілька хвилин можна буде без проблем знову знайти у пошуку. Чи просто у історії браузера.
І витратити цих декілька хвилин за потреби — це значно кращий варіант, ніж проводити довгі години і дні за накопиченням інформації, яка вам так ніколи і не знадобиться.
