Вміння розвантажувати голову

Декілька років тому я виробив для себе звичку виходити з усіх робочих чатів і ігнорувати будь-які робочі оповіщення, після 19:00. Все, що зявляється після цієї години, незалежно від статусу терміновості, автоматично переноситься на наступний день.

Зараз в мене немає потреби ходити в офіс, я можу цього не робити взагалі. Але стабільно ходжу туди один-два рази в тиждень. Щоб змінити середовище, контекст і попрацювати в стані повного фокусу, не даючи важелю перемикання режимів “дім/робота”, заржавіти остаточно і заклинити в одному положенні.

Затрати на дорогу терпимі – пішки це хвилин 40-45, громадським транспортом, дякуючи виділеній смузі – 25 хв, з доставкою прямо під двері. Я взагалі люблю ходити пішки, шум міста має цікавий заспокоюючий ефект і дає можливість ні про що не думати. 

В момент таких поїздок і піших прогулянок, я доволі часто нічого не роблю взагалі – не читаю новини, не дивлюся YouTube, не слухаю подкасти. Просто дозволяюю розуму вивантажити все з оперативки і заповнити це оточуючим білим шумом. Можливість розвантажити голову буває не менш цінною, ніж концентрація на продуктивності і робота в фокусі.

Я впевнений, що необхідність постійно їздити на роботу чи постійно працювати з дому, дуже швидко б мені осточортіла, і я почав би цей формат ненавидіти. А от опціональність і можливість вибирати – це круто, і дає багато профітів.

Дорога розслабляє, спілкування з людьми подобається, а не дратує. 

Навколо нас величезна кількість відволікаючих факторів, нас заливають різноманітним контентом, штовхаючи до безконтрольного його споживання. FOMO і залежності від соцмереж правлять бал, замінюючи собою реальність.

Тому у тому, щоб просто йти і нічого не робити, розслабляючись посеред шуму міста – немає нічого поганого.

Це простий цифровий детокс, який доступний кожному.

—

Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!