Ліки і отрута

Карл Юнг вважав, що з точки зору психології, однією з найбільш темних і згубних сил є нереалізовані творчі здібності. 

Ще з дитячих років, більшість нашого вільного часу розподіляється між двох видів занять – розваги і відпочинок. Або ж творчість. І часто саме процес творчості є тим самим заняттям, яке приносить істинне задоволення. Коли навіть залишаючись без сил і втомлюючись в процесі, засинаєш щасливим.

Цей ефект лежить в основі і такого важливого захисного механізму психіки як сублімація – зняття внутрішньої напруги за допомогою перенаправлення енергії на досягнення інших цілей, часто в тій же творчій площині.

Це ті самі природні ліки, величезний запас яких закладений вже всередині нас самих.

В той же час, якщо людина володіє творчим даром і з тих чи інших з причин його не використовує, ця психічна енергія перетворюється в справжню отруту, яка повільно, але впевнено вбиває з середини. 

Криза середнього віку, екзистенційна криза і багато інших катаклізмів, з якими рано чи пізно стикається майже кожен, зазвичай пов’язані саме з цим – поворотом не туди. Відмовою від самореалізації.

Ігнорування внутрішнього поклику може здаватися спробою зберегти звичне і облаштоване життя, уникнути виходу з зони комфорту і можливих потрясінь. Але це шлях в нікуди, який рано чи пізно призводить до важких наслідків.

У наш час доступна величезна кількість можливостей для творчої самореалізації. Нехай вечорами після роботи. Нехай в компанії таких же аматорів чи фанатиків. Зі смартфоном, замість дзеркалки. В гаражі, замість офісу бізнес-класу.

На YouTube, Instagram, Telegram і ще в багатьох інших місцях. Можливостей зараз більш ніж достатньо. Важливо лише зрозуміти, що ти робиш це в першу чергу для себе, а не для когось.

І це саме та внутрішня потреба, яку точно не варто ігнорувати.

—

Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!