Запит на справжність

Генеративний AI, який все більше і глибше проникає у всі сфери нашого життя, дозволив кожному відчути себе трохи художником, письменником і музикантом.

У кожного з нас тепер є доступ практично до усіх накопичених за час існування цивілізації знань людства.

Кожен може скористатися кнопкою “шедевр” і отримати на виході результат, який раніше був би тебе недосяжним.

Можна більше не читати книжки – ChatGPT дасть тобі відповіді на усі питання.

Можна більше не вивчати нудні і заморочені графічні редактори – Gemini з Nano Banana за декілька секунд згенерує для тебе потрібний результат.

Навіть з промптом можна особливо не заморочуватися. Технологія розгалуження запитів дбайливо підкине тобі уточнюючі питання, навіть якщо ця вершина з якихось причин тобі не дається.

Як захоплюючий парк розваг, де кожен з атракціонів – ідеально персоналізований під твої власні бажання і потреби.

З одним лише “але” – ти не запамятаєш жодної з картин після того, як покинеш галерею цих модерних художників.

Ти прочитаєш чудово скомпонований, граматично досконалий текст, але тебе не покидатиме відчуття того, що з ним щось не так.

Тебе може пройняти емпатія, з якою ШІ-асистент техпідтримки демонстративно намагатиметься вирішити твою проблему.

Але ще більше тебе може пройняти некомфортне відчуття від розуміння того, що “на тій стороні” нікого немає.

У якийсь момент ми, мабуть, пройдемо пік захоплення новими технологіями, і “зроблено людиною” стане новим маркером статусу.

Книжок читатимуть менше, але спільнота тих, хто читає, буде більш самодостатньою.

Інстаграмні образи як і раніше будуть збирати лайки. Але реальне життя, емоції, і справжні історії – все це займе свою, особливу нішу.

З однієї сторони залишиться стерильна досконалість результатів, з іншої – впізнавана і неповторювана справжність.

Зрештою, кожна з цих альтернатив зможе запропонувати щось своє.

Головне, щоб опція вибору залишалася доступною.

Як можливість доторкнутися до чогось справжнього.