Життєва суперпозиція

Якщо до науки додати дрібку філософії, погратися з аналогіями, і замісити все це на основі тіста з психології вибору, то інколи, на виході можна отримати доволі цікаві метафори.

Не завжди точні в науковому плані, але доволі цінні і дієві в плані емоційному.

У квантовій механіці є принцип суперпозиції, згідно з яким частинка може одночасно перебувати в декількох можливих станах, поки не буде проведено вимірювання.

А вже при вимірюванні система «колапсує» в один певний стан.

Така собі квантова монетка, яка є і «орлом», і «решкою» одночасно, до тих пір, поки її не «побачать». 

Правда, відомий уявний експеримент з котом Шредінгера демонструє, що принципи, які працюють для елементарних часток, не працюють для макроскопічних фізичних систем.

Але ж ми лірики, а не фізики. Хіба не так, котики?

Тому в житті, як і у квантовій механіці: все сценарії можливі одночасно. Але реалізується врешті той, на який ти особисто налаштований.

Той, на який ти спрямуєш свою увагу. Який найбільше відповідає твоїм переконанням.

Саме той, який ти втілюєш в реальність своїми діями.

Або бездіяльністю, врешті решт.

При цьому, інші варіанти залишаються все такими ж доступними.

Якщо шукаєш можливості – рано чи пізно ти їх знайдеш.

Якщо шукаєш виправдання – і їх ти також знайдеш.

Така собі життєва суперпозиція.

Де у момент замірів, в реальності матеріалізується те, на що спрямований твій особистий фокус.

—

Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!