Про старі добрі часи

Старі добрі часи

Одним з парадоксів нашого часу є доволі високий рівень незадоволеності людей своїм життям, поширення песимістичних настроїв і низький “рівень щастя” навіть у доволі багатих країнах. 

Масштаби явища стали настільки великими, що ще у кінці минулого століття це сталом предметом детальної уваги вчених, які спробували докопатися до суті. Як виявилося (зовсім неочікувано, ага), причини цього полягають не у якихось проблемах, повязаних з об’єктивною реальністю, а лежать переважно у площині психології.

Раніше було простіше, бо всі були однаково убогими. Зараз же нерівність особливо яскраво кидається у очі, а ми все ще сприймаємо боротьбу за ресурси як гру з нульовою сумою, хоча все це давно вже не так. Зараз мамонта ділити не треба, вистачить на всіх. Тому в голові і загострюється відчуття не справедливості, а рівень нещастя зростає, коли нарешті вилазиш із чергового залипання у стрічці в Instagram.

Додайте ще до цього тотальне інформаційне перевантаження, невміння (і будьмо чесні — небажання) більшості людей в елементарну інформаційну гігієну, і в результаті — отримуємо схильність до негативу вже як сформовану звичку. 

Хоча, як мінімум у цивілізованій частині світу, люди ніколи не жили так добре як у наш час. Ніхто з наших предків у інші періоди історії не був багатшим, освіченішим, здоровішим і не жив довше, ніж ми зараз. 

Що б там не говорила Грета з трибуни про сучасних політиків, але ті самі політики, тільки з не такого вже і далекого минулого, не те, що не пустили б її до трибуни навіть у шкільній аудиторії, не кажучи вже про ООН, а й сама вона з вірогідністю 50% не дожила б і до підліткового віку. А померла б ще у дитинстві від злиднів, війни чи хвороб.

Цивілізація досягла такого рівня розвитку, що навіть будучи інфантильним ідіотом, який голосує за політиків-популістів, вірить у чіпування через вакцини, і вдягає шапочку з фольги, щоб захиститися від випромінювання WiFi-роутера вночі, можна без проблем дожити до глибокої старості. Та ще й отримувати при цьому регулярну пенсію і залишити після себе нащадків.

Немає і не було ніяких “старих добрих часів” у минулому. Бо об’єктивно, зараз ми живемо у найкращу за всю історію людства добу.

Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!

Володимир Федоричак
У кожній дитині живе художник, музикант і поет. Найскладніше в тому, щоб до того часу, поки ти виростеш, від тебе не пішли всі троє.
Цікаве по темі:
Залишити коментар