Знання як вибір
Колись, в середніх класах школи, моїми улюбленими щоденниками була серія від “Школярика”, де у нижньому колонтитулі були різноманітні цікаві факти практично про все на світі.
На одній сторінці було по два факти, у вигляді колонок, і так аж до кінця щоденника. Там завжди було щось цікаве, і коли щоденник закінчувався, я вирізав їх і вклеював у великий альбом.
Виходила свого роду енциклопедія ручної роботи.
Ми по крихтам тоді збирали знання і це було нормально. На похід до бібліотеки, пошук і переписування потрібної інформації, легко можна було витратити добру половину дня.
Рівень концентрації десь далеко за тією межею, яка доступна більшості сучасних зумерів.
З можливістю вивчати іноземну мову самостійно, вперше я познайомився завдяки “Rozetta Stone”. Як цей курс на CD до моїх рук взагалі потрапив, я вже не можу й пригадати, але вау-ефект від нього запамʼятався надовго.
Доступ до знань був обмежений. Більшості з моїх однолітків це було не по кишені. До появи доступного інтернету, буму соцмереж і YouTube було ще дуже далеко. Не кажучи вже про україномовний сегмент інтернету в принципі.
Щоб навчитися чомусь більшому, ніж давала програма середньої школи чи типовий курс в універі, треба було докласти немалих зусиль.
Зараз, практично будь-яка інформація знаходиться від нас на відстані декількох кліків. І майже у всіх випадках її можна отримати безкоштовно.
Неймовірно легко стало дізнатися щось нове. І так само просто — провести пруфчекінг по відношенню до вже існуючого.
У сучасному світі більше немає ніякого виправдання примітивній тупості чи культу плоскоземельників.
Бути дурнем у наш час — це завжди свідомий вибір.
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!
