Еріх Фромм – “Мистецтво любові”. Про почуття, дію і акт волі

Є у КСД серія невеликих книжечок, які більше нагадують ессе чи нотатки у щоденнику. Обєднує цю серію те, що її авторами були відомі філософи, психологи і мислителі в цілому. “Мистецтво любові” Еріха Фромма — третя книжка з цієї серії, яка потрапила до моєї бібліотеки.

Це точно не та література, яку можна рекомендувати кожному. Це з категорії – вам або заходить, або ні. Читати “Мистецтво любові” непросто, інколи автор (або перекладач) використовує доволі важкі для сприйняття словесні конструкції, а а саме смислове навантаження потребує поступового підходу, по розділу-два за вечір, не більше.

Хоча об’єм і формат такий, що за вихідні її можна було прочитати дуже легко. Але швидше за все, тоді це було б занадто поверхнево.

Книжка Еріха Фромма “Мистецтво любові” вийшла ще у далекому 1956, і це дивує, коли розумієш, наскільки актуальні теми вона зачіпає, і як мало, насправді, людство змінилося з того часу.

Чи є любов почуттям, яке може опанувати кожен? Або ж це складне мистецтво, осягнути яке здатна лише зріла особистість? Чи насправді любов — результат плідної праці та неабияких зусиль?

Одна з найбільш відомих робіт Еріха Фромма, присвячена непростим психологічним аспектам виникнення та проявів найзворушливішого людського почуття — любові.

Багато в чому “Мистецтво любові” нагадує свого роду проповідь, його критика капіталізму доволі однобока (як потім і підтвердилося – автор захоплювався лівими ідеями), а Фройда – не завжди аргументована. Але є цінні думки, є пояснення багатьох важливих речей, які потрібно усвідомлювати по відношенню до себе і людей навколо.

Особливо мені запамятався розділ про батьківську любов, і те, як вона може впливати на все наше подальше життя.

Основний посил Фромма – кохання є не стільки почуттям, яке опановує нами під час контакту з об’єктом любові, як актом вільної волі. І багато в чому любов до когось чи до чогось, залежить від уміння любити самого себе.

Якщо вам здається, що в житті вам не вистачає любові, можна спробувати почитати цю книжку. Любові від цього, звісно, більше не стане, але зате, можливо, стане зрозуміло, чому її не вистачає.

Це книжка більше про світогляд і цінності, а не про емоції чи тим більше інстинкти. Як я вже говорив, я не став би рекомендувати її кожному. Але думаю, що багато хто почерпне з неї щось для себе корисне.

** Цитати з книжки **

• Навряд чи існує діяльність або ж справа, до якої бралися б із такими надіями та сподіваннями, і яка аж так регулярно зазнавала б поразки, як кохання.

• Перший крок, який слід зробити, — це усвідомити, що любов становить собою мистецтво, подібно до того, як мистецтвом є саме життя.

• Сучасне суспільство сповідує ідеал рівності без індивідуальності, бо потребує людських атомів – однаковісіньких, — щоб змусити їх функціонувати разом, плавно й без перебоїв.

Я хочу, щоб той, кого я люблю, ріс і розкривався заради себе самого — по-своєму, а не для того, щоб мені служити.

• Любов матері до життя передається дитині так само легко, як і її тривога. Обидва відчуття впливають на особистість дитини загалом.

• Образ сучасної людини близький до того, що його описав Гакслі у своєму “Прекрасному новому світі”: сита, гарно вдягнена, сексуально задоволена — але їй водночас бракує свого “я”, бракує близького спілкування з іншими.

• Любов не є результатом адекватного сексуального задоволення, а от щастя сексуальних стосунків — є наслідком любові.

• Втілення віри й мужності в життя починається з дрібниць повсякдення.

Любов — це акт віри, і якщо людині бракує віри, їй бракує і любові.

—

Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!