Карлос Руїс Сафон — “Тінь вітру”. Магія міста, людей і їхніх історій
Дебютний роман? Ну що ж, якби я міг зустріти автора десь у цій версії реальності, то точно пригостив би його бокалом хорошого вина, навіть якби за мені треба було віддати за це останні гроші світу.
Але на жаль, наступним моїм відкриттям, після прочитання цієї чудової книжки стало те, що 19 червня 2020 року Карлос Руїс Сафон помер. І я впевнений, що разом з ним не стало і багатьох чудових ідей, які письменник ще міг би втілити у життя, якби не хвороба.
Ніхто і ніяк не здатний це змінити. Тож давайте продовжимо, і я розкажу вам детальніше про книжку, яку прочитав — “Тінь вітру” Карлоса Руїса Сафона.
1945 рік. Барселона. До рук десятирічного Даніеля потрапляє таємнича книга, яка абсолютно змінює його життя. Ризикуючи своїм життям, він шукає автора цієї книги. Намагаючись розгадати таємниці, пов’язані з цим романом, він занурюється в лабіринт інтриг і секретів, прихованих у темній душі міста.
В “Тіні вітру” магія і містика настільки органічно вплетені в реальність, що я неодноразово ловив себе на думці, що перестаю відрізняти ту межу, коли одне переходить в інше. Роман місцями гіпертрофований, неоднозначний, але чого у нього точно не віднімеш, так це атмосферності. Я напевне не помилюся, якщо назву це атмосферою готичного роману.
А ще, він емоційний, чуттєвий. І трагічний. Місцями це навіть занадто виражено, як у мексиканському серіалі. Але в цілому, це живі емоції. Їх смак чимось нагадує розріджене повітря морозної ночі, яким дихаєш і не можеш нахидатися.
Здавалося б, тут мало б бути про Барселону. Але ні, місто – це не більше ніж декорації для грандіозної вистави під назвою людське життя. Хоча, здається мені, що “Тінь ночі” – доволі суб’єктивний роман, і кожен сприйме його по-своєму. Побачивши і відчувши те, що найближче саме йому. Тому і сама книжка або дуже сподобається, або навпаки. Але байдужим не залишить точно.
У цьому романі так багато переплетінь доль, що впливають одна на одну, що двома словами складно описати, про що книжка, не зіпсувавши враження і не наробивши спойлерів. Історія в історії затягує, і розібратися у всьому цьому буває ой як непросто.
Тут немає якоїсь глибокої філософії, роман не є взірцем пропрацьованих персонажів, можливо він не стане класикою. Але “Тінь вітру” Карлоса Луїса Сафона — це одна з тих історій, які приносять те саме справжнє задоволення і емоції, за які ми і любимо читання як таке.
** Цитати з книжки **
• «Читання — це особистий ритуал. А книжки — дзеркала наших душ.»
• «Заробити гроші неважко. Але справа, якій дійсно варто присвятити життя, грошей якраз і не дає.»
Інколи ми ставимося до людей як до лотерейних квитків — ніби вони створені для того, щоб здійснити наші найбезглуздіші мрії.
• «Немає страшніших привидів, ніж привиди втрачених надій.»
• «Жорстокість — наче припливні хвилі, розумієте? Хвиля відпливе — вам здається, що ви у безпеці; але вона завжди повертається, завжди… і накриває нас із головою.»
• «У житті нічого не трапляється двічі, за винятком каяття.»
• «Люди взагалі багато базікають. Люди пішли не від мавп. Вони пішли від папуг.»
Час минає тим швидше, чим бідніше життя. Життя без сенсу проходить повз тебе, немов потяг, що не зупиняється на твоїй зупинці.
• «Якби рани на серці гоїлися так само швидко, як подряпини на обличчі.»
• «Подарунки призначені давати радість тому, хто їх дарує, а не відзначати заслуги того, хто отримує.»
Іноді важить не те, що тобі дають, а те, чим заради тебе поступаються.
—
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!
