Макс Кідрук — “Колонія” (“Нові темні віки”). Хіба хтось казав, що буде легко?
Мені спочатку навіть страшнувато було починати її читати. У “Колонії” майже 900 сторінок, тут нестандартний формат — вони трохи більші за розміром ніж зазвичай, — і в цілому, якщо порівняти її з іншими книжками — то це такий собі мускул-кар, який явно виділяється на фоні звичних малолітражок.
Але книжка в результаті так втягнула, що я прочитав її за неповних три тижні, і відкладав заради цього всі справи!
До речі, про назву серії. Бо це лише перша книжка з нового циклу. Колись так називали епоху Середньовіччя, у його найбільш суворі часи. “Темні віки” за Кідруком — це період людства у XXII столітті, коли цивілізації випаде зіштовхнутися з такою кількістю викликів, що здавалося б, нас чекає лише непроглядна темрява, без жодного промінчика світла навколо.
Теплові хвилі, антибіотикорезистентні бактерії, метангідратний вибух — всі ці речі відбуваються вже зараз. Поки що більшість сприймає це як якусь абстрактну і віддалену проблему. Але у недалекому майбутньому, це стане більш ніж суворою реальністю.
Від тих же теплових хвиль, вже зараз щороку помирає сотні людей. Тільки у Канаді минулого року загинули десятки, а у Франції і Іспанії, в останні роки, у деяких місцях влітку температура перевалює за 40 градусів і це триває від декількох днів до декількох тижнів підряд.
Тому багато в чому це також книга-попередження. Що буде якщо світ продовжить гратися в політиканство, популізм, а безвідповідальність стане державною політикою. Одним словом, нічого хорошого.
Наукова достовірність — це одна з фішок Кідрука. Місцями він, можливо, трохи перебирає з деталізацією, але в той же час, йому якось вдається пояснювати навіть доволі складні речі так, щоб це зрозумів кожен. І в цілому, оця його увага до деталей — це швидше плюс, ніж мінус.
У “Колонії” досить багато місця відводиться діалогам. І це на мою думку теж добре, бо додає в плані ефекту присутності, емоційності і реалістичності історії.
Мені сподобалася авторська версія того, як могли б розвиватися події після російсько-українською війни. Цей варіант, можливо, навіть більш реалістичний, ніж те, що зараз прогнозують експерти. Враховуючи, що русня була неадекватною, є неадекватною і такою ж і залишиться.
Але не буду спойлерити — почнете читати книжку і самі все дізнаєтеся.
“Колонія” ніби розділена на дві великі сюжетні лінії, кожна з яких охоплює багатьох персонажів. Одна з них розгортається на Марсі, а інша — на Землі.
Мені подобається її кінематографічність, що характерно для книг Кідрука в цілому. Я прочитав вже декілька його романів, і абсолютно з кожного вийшов би добротний фільм або серіал на Netflix.
Дехто каже, що “Колонія” місцями нудна і явно затягнута, а 900 сторінок — це занадто як для такого роману. Я з цим не згідний. Реально, я не можу пригадати моментів, коли мені було б скучно її читати.
Просто це книжка з прицілом на цінителів наукової фантастики. А якщо ви до цього жанру відноситеся прохолодно, тоді так, осилити цей об’єм буде напросто.
І що цікаво, всі оці 900 сторінок. Весь оцей томик, який важить стільки, що за бажанням з його допомогою можна нанести комусь легкі тілесні травми — все це лише зав’язка історії. Тільки початок циклу. Я не знаю, що насправді задумав пан Кідрук, але масштаб його замислу — вражає.
Одним словом, книжка крута, хоч і орієнтована вона більше на цінителів жанра. Але і тим, хто не фанатіє науковою фантастикою, я рекомендував би спробувати почитати. Кідруку добре вдається підтримувати інтерес до цієї історії від початку і до кінця.
Я радий, що українська література виходить на такий рівень. Тим більше, видавництво “Бородатий тамарин”, у якому вона вийшла друком, належить самому письменнику. І засноване воно було вже під час війни, що явно не назвеш сприятливим фоном.
Сподіваюся, такої якісної літератури буде ставати з кожним роком більше. Бо кожен такий томик є надійною цеглинкою, яка робить свій вклад у ту культурну стіну, що відділяє нас від того скаженого сусіда, з яким у нас є спільний кордон на Північному Сході.
*** Цитати з книжки ***
• Одне з найважливіших правил, яке втокмачував йому Барбо, було: не довіряй чуттям, космос знає тисячі способів, як тебе обдурити.
• Якщо росіяни кажуть, що почалася пилова буря, і то говорять про це напрочуд упевнено, ви однаково визирніть у вікно, Флоріане. Просто щоб переконатися.
• Пояснити різницю між дружніми і недружніми росіянами? Дружні прикопують тіла.
• — У мережі сотні позитивних відгуків: повний ульот, легкий відходняк, ніяких побічних ефектів.
— Та звісно! Ті, хто помер від передозу, відгуку ж не напишуть.
• Слова іноді творять дива, юначе. Бувають гучні та порожні, а бувають такі, що спалюють позаду мости, і після того, як вони пролунали, ігнорувати їх неможливо.
• Те, що ти робиш у темряві, зрештою приведе тебе до світла.
• Не варто забувати, що найлютіші бурі завжди починаються з легкого вітерця.
—
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!
