Макс Кідрук – “Не озирайся і мовчи”. На деякі питання краще не шукати відповіді
Сучасна і легка мова, реалістичність опису життя головних героїв, майстерно вплетені наукові факти, які добре пояснюють важливі для сюжету речі, і в той же час, не перевантажують читача, який не в темі — одним словом, хороший вибір, якщо ви шукаєте, щоб наступного почитати.
Роман Макса Кідрука “Не озирайся і мовчи” я планував прочитати давно, але тільки недавно таки прийшла його черга. Плюс один до колекції автора, під якого у майбутньому точно прийдеться відводити у бібліотечці окрему поличку.
Через переїзд сім’ї, чотирнадцятирічний Марк Грозан переводиться у нову школу. Розумний, начитаний і сором’язливий, він потрапляє у ряд випадкових подій, які перетворюють його у обєкт для цькування і знущань, що змушує його замикатися в собі. А знайомство з дівчинкою з паралельного класу, відкриває йому існування іншого світу, потрапити до якого можна скориставшись ліфтом у їхньому будинку.
Щоб потрапити в це місце, треба знати певну комбінацію цифр, не озиратися й мовчати. Є лише одна проблема: в такому місці часом з’являються речі, страшніші за те, від чого ховаєшся.
Книжка викликає емоції, але більшість з них важко назвати позитивними. Скажемо так, вона просто реалістична. Тому і місцями емоційно важка. Булінг, домашнє насильство, байдужість тих, хто мав би першим приходити на допомогу — ласкаво просимо у наше життя, таке як воно є.
Кідрук класно прописав головного героя, сприймаєш його мало не як свого однокласника. Діду Арсену взагалі окремий привіт, він мені сподобався найбільше.
А от відносно світу, де розгортається містична частина, не сказав би, що розказано зовсім недостатньо, але все ж хотілося б дізнатися про це більше. Навіть якщо це додало б у “Не озирайся і мовчи” декілька десятків сторінок до об’єму, воно того варте.
З мінусів — деякі потенційно цікаві відгалуження історії не отримали продовження, після прочитання залишається немало питань для відповідей, місцями поведінка героїв нелогічна, а деякі з них, взагалі нагадують муляжі. Хоча саме ці персонажі так і просяться до більш детального пропрацювання.
З плюсів — тут є інтрига, неочікувані сюжетні повороти, цікаві наукові факти, і в цілому, роман хоч і з акцентом на містику, але можна назвати його позажанровим. Тому і сподобатися він може широкій аудиторії.
А от враження від фіналу суперечливі, хоча я вже і звик до такого у Кідрука. Але не буду спойлерити, самі прочитаєте.
“Не озирайся і мовчи” виданий майже 9 років тому, залишаючись з того часу одним з найбільш популярних романів Макса Кідрука. Не 4 з 5 книжка заслуговує, і є хорошим прикладом достойної сучасної української літератури.
Цитати з книжки
• Стверджувати, що наука погана, неправильно. Наука – це лише знаряддя, інструмент. Нерозумно звинувачувати інструмент в аморальності, забуваючи про руку, що його тримає.
• Важко бути мамою генія та невісткою божевільного.
• Зрештою, ще нікому не погіршало від того, що потримався за гудзик, коли чорна кішка перебігла дорогу, чи схрестив пальці, тягнучи екзаменаційний білет.
• Уявляти себе дорослим — це одне, а ухвалювати дорослі рішення — зовсім інше.
• Бажання вірити не є доказом. Навіть якщо мільйони людей у світі вірять у гороскопи, це не означає, що гороскопи правдиві.
• Усе, що важить, стається тут, навколо нас, а у височині, понад головами — лише безмовна чорнота й порожнеча.
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!
