“Пульт Гвенді”. Ось тобі шкатулка, дівчинко…

Якщо б хтось попросив мене назвати найбільш характерну особливість таланту Кінга як письменника, то моя відповідь була б доволі проста і повна одночасно: вміння з будь-чого зробити цікаву історію. 

“Пульт Гвенді” – це невелика за об’ємом повість, яка не вражає якимось саспенсом, історією чи глибиною. Трохи сентиментальна, і без неочікуваних поворотів сюжету, але … класна. 

Персонажі другого плану тут дещо плоскі і картонні, але от самій головній героїні хочеться співпереживати. Мені сподобалося. Я з задоволенням провів ці два вечори, за які її прочитав.

А якщо ви знайомі з Кінгом достатньо добре, вас ще й здивує дехто з персонажів, якого ви тут зустрінете. От чого-чого, а на появу його у такому амплуа я аж ніяк не очікував. 

Тільки спойлерити не буду, але швидше за все, вже з перших сторінок самі здогадаєтеся, про кого я. 

Насправді, на повноцінну книжку історія явно явно не тягне. Видавництвам нормально так прийшлося з форматом підшаманити, щоб розтягнути її до такого об’єму. У якості повісті у збірнику, виглядало б органічніше.

Але в Україні “Пульт Гвенді” надрукували у оригінальній обкладинці, а всередину ще й додали родзинок у вигляді прикольних ілюстрацій. Тому своє місце у бібліотечці займає гідно.

Якщо резюмувати, то читається повість легко, історія не затягнута і залишає після себе приємний післясмак. А мені більшого і не треба 😉

***

” – Добре, що насправді такої кнопки немає.
– Вона є. Є у Ніксона. І у Брежнєва. І ще в інших”.

Секрети – це проблема, можливо, навіть найбільша з усіх проблем. Вони обтяжують розум і займають простір у світі.

– Цього не може бути, – шепоче вона сама до себе, повертаючись до ліжка. – Це божевілля.  Утім, світ і так божевільний. Треба лише дивитися новини, щоб знати це.

Ти мені подобаєшся, дівчинко, справді. Маєш стиль і перчинку. Таку комбінацію нічим крити.

—

Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!