Рей Бредбері – Кульбабове вино. Історії з присмаком літа
Я почав читати наукову фантастику ще у третьому класі школи, і вже у класі шостому чи сьомому, добрався до золотої класики – “Марсіанських хронік”. Але якось так сталося, що одна з найвідоміших повістей Бредбері – “Кульбабове вино”, потрапила мені до рук тільки тепер. Минулого місяця я купив її у “Книгарні Є”.
Це свого роду колекція з десяти історій, що відбуваються з 12-річним Дугласом та його молодшим братом Томом, а також їхніми рідними чи знайомими. Історій з різним підтекстом і настроєм, подій, що відбуваються з абсолютно не схожими одне на одного людьми.
Але всі вони добрі, світлі і теплі. Нехай від деяких і віє меланхолією, а після того, як перегортаєш останню сторінку цієї сюжетної лінії, залишається легкий присмак печалі.
“Кульбабове вино” – книжка про літо. Яскраве, незвичайне, самобутнє літо, таке літо, яким воно буває лише у дитинстві. З дуже поетичною, насиченою, місцями навіть складною мовою. Це книжка про радість життя і його усвідомлення.
Історії, які можна приймати по ковточку щодня. Історії, де немає фантастики як такої, але які майстерно демонструють ті чари і магію, що таємними нитками прошивають нашу повсякденність і світ навколо.
Багато емоцій. Багато одкровень. І багато літа, закупореного у пляшечки, що дбайливо розставлені на поличках пам’яті.
/ Цитати з книги /
«Отже, можна вирости і все одно не стати сильним? Отже, стати дорослим зовсім не втіха? Значить, у житті немає надійного притулку? Немає такої надійної цитаделі, що встояла б проти жахів ночі, що насуваються?»
«Людина живе в теперішньому, чи то молоде справжнє, чи старе справжнє; але іншого вона ніколи не побачить і не пізнає.»
«Ось поживете з моє, тоді зрозумієте, що дрібні радощі куди важливіші за великі.»
«… мені подобається плакати. Як поплачеш добряче, одразу здається, ніби знову ранок і починається новий день.»
«Батьки іноді забувають, як вони були дітьми.»
«Кохання — це коли хочеш переживати з кимось усі чотири пори року.»
«Хліб із шинкою у лісі — не те що вдома. Смак зовсім інший, правда? Чи гостріше, чи що… М’ятою віддає, смолою…»
«У війні взагалі не виграють. Усі тільки й роблять, що програють, і хто програє останнім просить миру.»
«Доброта та розум – властивості старості. У двадцять років жінці куди цікавіше бути безсердечною та легковажною.»
«Коли людині сімнадцять, вона знає все. Якщо їй двадцять сім і вона, як і раніше, знає все – значить, їй все ще сімнадцять.»
«Те, що для одного – непотрібний мотлох, для іншого – недоступна розкіш.»
«Ми тому й любимо захід сонця, що він буває лише один раз на день.»
—
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram.
