Джоан Гарріс - "Ринок під місячним сяйвом", відгук на книжку

Джоан Гарріс – “Ринок під місячним сяйвом”. Лірична сучасна казка

З книжками як і з вином — у кожного свій смак, і те, що зовсім не зайшло одному, може стати улюбленим для іншого. 

Цей невеликий роман від авторки відомого на увесь світ циклу про шоколад, отримав порівняно невисокі оцінки і немало критичних відгуків, порівняно з іншими її книжками. 

Але от мені “Ринок під місячним сяйвом” сподобався. Хоча з більшістю критики я цілком згідний. Але тут є нюанс. Ця критика була б абсолютно доречною, якщо б мова йшла про класичний роман. А ця книжка не така.

Бо перед вами, панове, наполовину сучасна казка. І наполовину поема в прозі. Проста за структурою, але камерна і атмосферна історія. Вдалий вибір, щоб із задоволенням провести декілька вечорів за читанням.

Мені особливо сподобалися фрагменти передісторії, вставлені між розділами цього роману.

“Том – фотограф і мрійник, який знімає миттєвості на вулицях Лондона. Йому здається, що саме через об’єктив можна побачити справжню суть речей і розгледіти те, що приховане від інших.

Якось, зустрівши на вулиці дивакуватого старого, Том зробив кілька його фото. І лише коли взявся проявляти негативи, почав вловлювати ознаки магічного, майстерно прихованого світу. Кожен знімок відкривав йому нових людей, яких він ніколи не зустрічав, і місця, яких не помічав раніше.

Так за допомогою завуальованих підказок Том потрапляє на Ринок під місячним сяйвом, де продається все… Навіть справжнє кохання. Але валютою слугує дещо значно цінніше.”

“Ринок під місячним сяйвом” Джоан Гарріс — доволі поверхнева, з простим сюжетом історія. Та ще й таки не дуже розумним головним героєм. І як на книжку про чари і магію, цієї самої магії тут малувато.

Але в той же час, це красива і лірична сучасна казка. Яка підкреслює, як часто ми витрачаємо роки на погоню за щастям, при тому, що це саме щастя — завжди було поруч. 

Треба тільки навчитися бачити дещо глибше, а не лише звертати увагу на зовнішню обгортку. 

В цілому, це легка і приємна книжка, яку я можу рекомендувати.

Цитати з книжки

• Власне, врода — це не розмір або форма, не вбрання або колір. Справжня врода — це те, що сяє. Решта — лише чарівність. Ця дівчина була водночас темною й осяйною, як

• Плівка ніколи не бреше, казав він собі, хоч памʼять може помилятися.

• Це, певно, ілюзія, подумав він. Іноді речі зʼявляються перед нами, бо ми хочемо їх бачити, — принаймні так завжди казав його батько. 

• Деякі таємниці мають залишатися таємницями. А деякі історії не варті свічок.

Сон — це ріка, що веде до всіх світів. Котрого ти шукаєш?

• Він завжди вважав, що крізь обʼєктив життя здається менш хаотичним, менш сповне випадкових елементів.

• Було в ній щось переконливе, щось, що нагадувало про казки, які переходили з покоління в покоління, розказані коло тисяч багать, і лише слова відділяли їх від темряви.

• Озирання назад — це вікно, крізь яке не побачиш нічого, окрім розчарування.

• Не всі історії кохання добре завершуються, — сказав він, беручи відрізок нитки зі свого лацкана. — Та це не означає, що кохання несправжнє або що за нього не варто боротися.

Любов розриває нас, і вона ж збирає нас докупи кожен день нашого життя. 

• Авжеж, це було безглуздо, і все ж здавалося таким природним. Так само природним, як бути закоханим. Так само природним, як літати.


Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!

Володимир Федоричак
У кожній дитині живе художник, музикант і поет. Найскладніше в тому, щоб до того часу, поки ти виростеш, від тебе не пішли всі троє.
Цікаве по темі:
Залишити коментар