Стівен Кінг — “Країна розваг”. Про найпрекраснішу осінь у житті
Є у Кінга особливі книжки, де переплітаються декілька історії, шарів, і насправді головним є не та, яка лягає як основний сюжет, а інша, та, яка розгортається на його фоні. “Країну розваг” я відношу саме до таких романів майстра.
Студент Девін влаштовується на літню роботу в парк атракціонів, сподіваючись забути дівчину, яка розбила йому серце. Але тут відбувається щось моторошне. Кажуть, що в парку бачать примару дівчини, вбитої у “Домі жахів”. Безжальний маніяк уже забрав життя дівчат, а його так і не знайшли. Ворожка з парку розваг пророкує, що на Девіна чекають дивовижні зустрічі. З чим ще він стикнеться у країні розваг?
Багато буденності, дрібка містики, історія місцями детективна, а місцями зворушлива — цей роман дещо вибивається з загальної творчості автора, тому і об’єктивно оцінювати її непросто. Як і життя в цілому.
Як це вже характерно для пізнього Кінга, у “Країні розваг” зустрічаються згадки про те, що чекає нас потім, за межами. І якесь впевнене переконання у тому, що це саме “поза межами”, таки існує.
Здавалося б, історію як і сам роман не назвеш особливими, тут достатньо кліше і самоповторів. Але вийшло чуттєво, тепло, дещо ностальгійно і атмосферно. Це і витягує всю книгу, бо деякі струни душі вона зачіпає на відмінно.
Жаль, що сторінок не багато. Хотілося б побути з головними героями довше. Подихати цим повітрям біля моря. Знову одягнути костюм у парку розваг, і дарувати іншим радість.
“Джойленд” — це історія про дорослішання, про втрату, про любов. Історія жива і справжня. Про найпрекраснішу осінь у житті. Місцями пронизану ниточками відчаю, страху і розпачу. Але таку атмосферну і чарівну, що її хотілося б закупорити у пляшку, і поставити на полицю, поруч з іншим, кульбабовим вином.
** Цитати з книжки **
• Коли тобі двадцять один, життя — це карта доріг. Уже в двадцять п’ять ти підозрюєш, що тримав карту догори дригом, у сорок тебе опановує цілковита впевненість у цьому. А на той час, коли тобі виповнюється шістдесять, повірте мені на слово, ти розумієш, що ти, бляха, заблукав.
• Коли йдеться про минуле, усі пишуть художню літературу.
Ви повинні розуміти, що порівняти мені тоді не було з чим. Це називається бути молодим.
• Якщо він досить дорослий, щоб купувати собі законно випивку, то вирішувати, яким бути його життю, може і поготів.
• Відпускати й забувати нелегко. Навіть коли тримаєшся за щось болісно-шпичасте. Особливо коли за таке тримаєшся.
• Не розумію, навіщо люди використовують релігію, щоб кривдити одне одного, коли в світі й без того стільки болю. Релігія має давати втіху.
Життя не завжди обдирайлівка. Часом у ньому випадають і справжні призи. Часом вони безцінні.
• Не переймайся через другий акт, поки перший не скінчено.
• Остання радість завжди приходить і йде, і коли ти бачиш, як до тебе підкрадається темрява, ти тримаєшся за те, що було яскравим і хорошим. Тримаєшся щосили.
—
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram!
