
Стівен Кінг – Острів Дума. Живи днем і дай жити дню
Власник процвітаючої будівельної компанії Едгар Фрімантл потрапляє в аварію на будівництві. Травми дуже важкі, він втратив праву руку, страждає на амнезію і хронічні болі. Через напади люті розпадається шлюб Едгара. За порадою лікаря, головний герой вирушає жити до Флориди, на віддалений острів Дьюма-Кі, де починає займатися малюванням. Але через його захоплюючі картини в реальність починає втручатися незбагненна безжальна сила…
“Острів Дума” або “Дюма-Ки” (в перекладах російською) – це точно не той роман Кінга з якого варто було б починати знайомство з його творчістю, але саме той, який безумовно оцінять фанати автора. Він для тих, до кого сам автор звертається зі словами “мій Постійний Читачу”.
Історія дуже кінематографічна, і пройнята фірмовою кінговською атмосферою – насиченою, тягучою, сповненою відчуттів, що зло може прийти звідки завгодно, бо все навколо обплетено його незримою павутиною. І ти ніколи не знаєш, хто наступним з його слуг може прийти до тебе під покровом ночі.
В “Острові Дума” магію в наш світ приносить мистецтво, і цим досвідом з читачами ділиться справді великий майстер. Герої тут такі яскраві і різні, зло видається на диво справжнім, а меланхолія і ліричний настрій залишають відповідний післясмак.
Незважаючи на всю містичність історії, в цій книжці дуже багато справжності. Справжньої дружби, любові, емоцій і стосунків між людьми. Всього того, що дає нашому життю сенс.
Чудовий роман.
/ Цитати /
Єдиний спосіб жити – це жити. Говорити собі: “Я можу це зробити”, навіть знаючи, що не можеш.
Пам’ятайте, правда криється в дрібницях. Зрозуміло, там криється і диявол (усі так кажуть), але, можливо, правда і диявол – синоніми. Так буває, знаєте.
Ми не можемо зачинити двері в минуле, нам під силу лише внести деякі поправки і жити далі.
Не можна довіряти людині, яка молиться на людях.
Спершу ти боїшся померти, потім ти боїшся не померти.
Я сказав собі, що ще є час. Зрозуміло, ми завжди так собі говоримо. Не можемо уявити, що час спливає, і Бог карає нас за те, що ми не можемо собі цього уявити.
Втрата пам’яті не завжди проблема. Іноді (може навіть, часто) – це вихід.
Мистецтво – це магія, але не вся магія біла.
—
Сподобалася стаття? Підписуйся на мій канал в Telegram.