Стівен Кінг – “Відродження”. Сила, яка зцілює і руйнує
“Джеймі було шість, коли в їхньому містечку з’явився новий пастор – молодий і розумний Чарльз Джейкобз. Та коли його родина загинула у страшній аварії, священик прокляв небо і зрікся Бога…
Кілька років по тому Джеймі опинився на межі життя й смерті, і колишній пастор урятував його. Але чому, прийшовши до тями, хлопець відчув, ніби сталося щось жахливе? І чому тепер йому сняться мертві дружина й син Джейкобза?”
Ну що ж, з тим багажем творів Майстра, які я вже всам встиг прочитати, ваш скромний слуга цілком може приміряти на себе мантію “постійного Читача”, того самого, до якого Стівен часто звертається у передмовах до своїх романів.
І з позиції цього досвіду, скажу вам, що “Відродження” – це книга, написана саме у тому стилі, який неможливо сплутати ні з чиїм іншим іншим. Тут екшн змінюється тривожною тишею, що йде передвісником бурі. Персонажі неоднозначні, як і саме життя. А символізм, деталі і натяки — все це виступає у якості тих акцентів, які створюють композицію, що запамятовується.
Як і питання, які піднімає автор. Питання, на які не факт, що хотілося б отримати відповідь. Бо деякі двері краще ніколи не відчиняти.
“Відродження” — невеликий за об’ємом роман, який швидко читається. Місцями добрий і сентиментальний, але за своєю атмосферою — темний, як ніч без зірок.
Хоча ні, інколи у цій пітьмі все ж зявляється мерехтливе світло. Але ті речі, які воно освітлює, не всі будуть готові побачити і осягнути.
Захопливо, моторошно і сильно.
/ Цитати з книжки /
Перелякані люди живуть у своєму власному пеклі.
Мій” і “моє” – причина дуже багатьох бід у цьому світі.
Ми ніколи не знаємо наперед. Будь-який день може стати для нас останнім, і ми ніколи не знаємо про це наперед.
Люди завжди хочуть знайти причину для всього поганого, що стається в житті. Але вона не завжди є.
Якби ми з тобою не знали, що Бог – це прибутковий і самооплатний проект світових церков, то вранішнього світла було б, напевно, досить, щоб змусити нас у нього повірити.
Найцікавіші співрозмовники у світі перебувають у психіатричних лікарнях.
Три істинні пори життя людини: молодість, зрілість і чого це я, курва, так скоро постарів?
Діти набагато більше засвоюють із мовчазних прикладів, ніж із висловлених правил.
Кожному потрібне одне-два дива, щоб переконатися, що життя – це щось більше, ніж довга марудна дорога, якою ти плентаєшся від колиски до могили.
Дім – це там, де хочуть, щоб ти лишився надовше.
